Характер, сформований обставинами

Федір Бортник пройшов через концтабори польські і радянські, але залишився незламним у своїх патріотичних почуттях
68
Просмотров
Статьи > Люди
Дата публикации: 2013-04-27
Страниц: 10

Володимир ЯЩУК, м. Радивилів ФЕДІР БОРТНИК: ПАТРІОТИЧНИЙ ХАРАКТЕР, СФОРМОВАНИЙ ОБСТАВИНАМИ За десяток років, уже на схилі віку, він зібрав студенти Гриць і опублікував маловідомі матеріали про Реплянський, яскравих особистостей, причетних до історії М и к о л а нашого краю – генерала УГА Мирона Тар- Матвійчук, навського, письменників Модеста Левицького ін жен ер- доц ен т і Юрія Горліса-Горського (знав Юрія особисто), Л ьв івсь ко ї лікаря-просвітянина Петра Шепченка, свяще- політехніки ника Іоанна Петровського, військовика армії М и к о л а УНР Максима Борового, винахідника-бджо- Туркевич… ляра Лянкова, а ще друкував у різних виданнях Важливу роль у Галичини і Волині спогади про пережите в п р о б уд ж е н н і 1930-1950-ті рр., про навчання у Брідській націо н ально ї гімназії, про знайомих та друзів, котрі стали с а м о св ід ом о с т і жертвами політичних репресій, як і він сам. відігравало в Цікава й складна особиста доля Федора Бродах офіційно Бортника. Народився він 1911 р. в містечку зареєстроване Радивилові, яке тоді було прикордонним польською владою Федір Бортник пунктом Російської імперії. Батько керував То вар иство цегельнею князя Урусова, а також мав власну українських студентів «Смолоскип», до якого цегельню. Предки батька, Каленика 1933 р. вступив і Ф.Бортник, уже ставши Даниловича, оселилися в містечку ще в XVIII студентом юридичного факультету Львівського ст., переїхавши з Галичини як незалежні університету. Крім згаданих вище активістів, громадяни. Займалися тут бджільництвом, у «Смолоскипі» активно проявляли себе, як точніше його різновидом – бортництвом йому запам’яталося, студент Краківської (організація пасік у дуплах дерев і в колодах художньої академії Бурачок, студенти Брідської на деревах). Звідси прізвище. Мати, Олена гімназії Сидор, брати Гром’яки, Реплянська, Юхимівна, дівоче прізвище Снєгур- Павула, Заяцівна та інші. Щотижня відбувалися Шмигельська, була кравчинею – шила в збори членів товариства, на яких основному жіночий одяг. виголошувалися реферати на тему дня – з У 1918-1919 рр. Федір Бортник навчався в історії та економіки України, робився огляд українській народній школі, затим до 1926 – в преси за тиждень, пророблялися статті зі польській семирічці. У 1924 р. став членом львівського журналу «Студентський шлях», що молодіжної організації «Пласт» і перебував у видавався тоді у Львові під редакцією Богдана ній, ведучи активну діяльність, до 1928-го, коли Кравціва. Вшановувалися свята – День та була заборонена польською владою [2]. У проголошення незалежності України 22 січня 1929-1933 рр. навчався в гімназії в Бродах. У 1918 р. та День Злуки УНР і ЗУНР, проводилися 1931-му вступив до Організації Українських заходи до річниці загибелі українських Націоналістів. «Після смерті матері в студентів під Крутами 29 січня 1918 р. Були й лютому1928-го, – розповідав мені Федір святкові вечори до Великодня та Різдва за Каленикович, – я почав жити самостійно, юліанським календарем. Приміщення наймали, займався малярством, яке давало добрі як правило, в єврейському кінотеатрі «Палас» прибутки, тож мав змогу поступити на [5]. навчання до гімназії, до 5 класу, і за чотири З років свого студентства в Бродах згадував роки здобув там атестат зрілості». Федір Бортник і українську бурсу. На навчання За його спогадами, з Бродів на він доїжджав щодня, на останньому курсі у Радивилівщину в цей період поширився вплив зв’язку з необхідністю готуватися до іспитів на Організації Українських Націоналістів, під її атестат зрілості часу на підзаробітки вплив потрапив і сам Федір, адже багато учнів приватними уроками не лишалося, і про це своє Брідської гімназії належали до цієї організації. важке становище розповів товаришам по Велику роботу проводили Степан Борщ, навчанню, які жили переважно в українській 133


бурсі імені Маркіяна Шашкевича в Бродах. Ті, Що трохи не плачу». вочевидь, про скруту Федора поінформували Того дня 1937 р. Федір Бортник з префекта бурси І.Сеника і його помічника майбутньою дружиною та кількома знайомими С.Туркевича. На початку жовтня 1932 р. поїхав на Білу гору. Погода стояла чудова, І.Сеник запросив Бортника на розмову і після зібралося багато людей. Після врочистого короткої бесіди велів написати заяву з богослужіння та відвідин Підлисся Федір і його проханням про безплатне проживання в бурсі приятелі в піднесеному настрої вже надвечір (а це обходилося в 40–45 злотих на місяць). Так повернулися до Радивилова. А в ту пору в місті Федір Бортник опинився в середовищі свідомої і довкола нього саме відбувалися військові української молоді, яка цікавилася минулим маневри, тож на вулицях траплялося багато свого народу і багато знала про українських польських жовнірів. героїв. Значною мірою цьому сприяло те, що Кілька українських хлопців вирішили зайти викладач української мови і літератури доктор в міні-ресторан пана Гакена, розташований у Зенон Лопатинський вимагав, щоб учні центрі (на цій території тепер райвузол вивчали історію України за працею Михайла зв’язку). Хороший настрій, як то нерідко буває, Грушевського, влаштовувалися й іспити з цього вилився в спів українських пісень. Вікно на предмета. Ф.Бортник згадував про приїзд у вулицю було відчинене, і пісні чулися і там. Це бурсу митрополита Андрея Шептицького, його не сподобалося якомусь польському офіцерові, щиру бесіду зі студентами, про вшанування що проходив мимо. Він зайшов досередини і Тараса Шевченка 12 березня 1933 р. (показував зажадав припинити спів. Виникла словесна мені фото) – з відповідними доповідями і перепалка, офіцер, не чекавши спротиву, піснями (співав хор бурсаків під керуванням скипів, вихопив з кобури пістолет і вистрілив Кості Мокрицького). [5]. в одного з юнаків. По стріл виявився Коментуючи фото, яке він умістив у другій смертельним. книзі історико-мемуарного збірника «Броди і Так загинув Михайло Пороховник з вулиці Брідщина» (Броди, 1998, с.227), Федір Почаївської. Ця трагедія відізвалася болем не Каленикович пояснив мені, що на ньому лише в серцях численних його родичів. префект бурси І.Сеник, його заступник Українців у Радивилові охопив гнів: це ж треба, С.Туркевич, викладач гімназії отець М.Осадца, щоб чужинці не тільки глумилися над отець доктор А.Зафійовський, учні Андрій населенням Волині, але й чинили розправи. Турчин, Кость Мокрицький, брати Роман і Похорон Михайла Пороховника вилився в Богдан Мончуки, Василь Ящун, Василь багатолюдну маніфестацію, що мала виразно Гогоша, Дозьо Котельницький та інші. політичне забарвлення, адже за священиком Після закінчення Брідської гімназії Федір Лонгіном Тарановським, настоятелем церкви Бортник два роки вчився на юридичному святого Олександра Невського, йшли факультеті університету в Львові. У бібліотеці українські юнаки з синьо-жовтими Федора з’явилися перші видання творів національними прапорами. І.Котляревського, прекрасне єкатеринославське Влада була неябияк стурбована наростанням видання творів T.Шевченка, праці про Україну, народного гніву. видані ще до Першої світової [10]. Усе це було Отож ще до похорону, вранці в понеділок, конфісковано й знищено польською поліцією наступного дня після вбивства, польська після арешту Ф.Бортника у серпні 1937 р. в поліція провела арешти серед національно справі Ярослава Старуха (згодом командувач свідомої молоді. Нагрянули з обшуком і до УПА в Закерзонні). Федора Бортника на вулицю Чиншову (нині А привід для арешту був такий. Комунальна), була конфіскована його обширна У першу неділю серпня українці щороку бібліотека з багатьма раритетними, рідкісними збиралися на Білій горі біля села Підлисся (нині виданнями. А Федора відвезли в слідчий відділ Золочівського району на Львівщині), щоб поліції в Дубно. ушанувати пам’ять уродженця цього села, Почалися допити – не допити, а тортури. видатного нашого поета Маркіяна Шашкевича Кілька разів Ф.Бортнику, зв’язаному й (1811-1843), який сприяв пробудженню підвішеному, заливали в ніс воду, аж він українського національного духу на непритомнів. Але вже після першого такого «підавстрійській» Україні. Про цю гору сам він «затоплення» він, як розповідав мені, перестав у вірші «Підлисє» писав: відповідати на будь-які запитання, а з «Підлисецька горо біла! наступного дня відмовився приймати їжу. Як тебе не бачу, Слідча поліція не могла довго т римати Так ми тяжко, так ми сумно, заарештованого у себе, тож через кілька днів 134

відправили Ф.Бортника до в’язниці. Тут уже арешти серед свідомої української молоді. В знущань не було, тюремна адміністрація не числі заарештованих виявилися: Федір дозволила слідчим розпускати руки. Бортник, Володимир Лучкань (згодом жив у У тюрмі Федору стало відомо, що арешти США), Олександр Кубіт (помер у Празі), серед української молоді прокотилися по всій Микола Павлов (у 1944 р. убитий під Торунем, Волині, особливо не подобалися польській у Польщі), Михайло Морозюк (помер у владі люди з середньою освітою, студенти Казахстані), Яків Михалюк (жив у Львові), вищих навчальних закладів. Ф.Бортник, як-не- Штеюк із Сестрятина…[3]. як, уже встиг провчитися два курси на Заарештовані були відправлені в Дубно, а юридичному факультеті Львівського відтак – у табір для інтернованих у Березі- університету. З села Ситного був Картузькій (нині місто Береза в Білорусі). заарештований магістр права Григорій Знущання почалися з перших днів, але свого Оборський, з Дубна потрапили за грати студент апогею досягли в таборі. Як згадував Федір Краківського університету Арсен Галій і Каленикович, новоприбулих проганяли через гімназист Винниченко, з Кременця – стрій охоронців, а ті прикладами старалися Пшеничний, з Луцька – Микола Скоп’юк... вкласти всіх на землю. Уже в перші дні війни Але, очевидно, вагомих підстав тримати їх у в Березу-Картузьку було звезено близько 10 в’язниці не мали, тож невдовзі почали тисяч чоловік. звільняти. Промучитися в таборі випало недовго, не Федора Бортника звільнили тільки через відомо, чи вийшов би хто звідти живий, півтора року, після закінчення розгляду справи споживаючи на день 100 грамів хліба і три Ярослава Старуха та його прибічників. Усіх їх четвертини літра води та ще й виконуючи під – і Ф.Бортника – звинувачували в належності побоями цілоденні безглузді вправи, але події до Організації Українських Націоналістів. У історії розгорталися. У ніч з 17 на 18 вересня довідці, яку Федорові видали, значилося, що польська охорона табору втікла. Основний справа відносно нього припинена «з огляду на потік в’язнів, що звільнилися, спрямувався на брак доказів вини». захід. Федір Каленикович із зворушенням Ті півтора року, проведених у в’язниці, дали згадував, як білоруське населення приносило багато часу для роздумів про становище до дороги хліб, молоко та іншу їжу, щоб українців у Польщі, про її колоніальну підкріпити дух знеможених. політику, про ті злочини, що їх вчинила Про ці ж обставини залишив спогад у книзі польська влада на наших землях. Перед очима «Життя прожити – не поле перейти» (Рівне, був і добрий приятель Федора – юний Михайло 1995) колишній житель села Теслугова Пороховник. Чому так зухвало чужинці можуть Радивилівського району Йосип Павлюк: відбирати життя в українців? Лише через те, «Колоною під посиленим конвоєм відправили що ненавидять нашу пісню, нашу мову? Це в концтабір Береза-Картузька, який славився викликало нездоланне бажання помсти, жорстокістю. Відомо бул о, щ о сюди відплати, бажання боротися за незалежність направляли без слідства і суду всіх, хто України. потрапив під підозру і був узятий на олівець Аналізуючи пережите, Федір Каленикович польською поліцією. Табір розміщався в часто згадував і більш свіжі трагедії: колишніх царських казармах. Тримали наприклад, факт убивства в Львові ув’язнених до 6 місяців, бо більше в таких композитора Ігоря Білозіра, з яким умовинах, як там запровадили, людина не розправилися за його українськість, за те, що видержувала. не бажав пристосовуватися під моду на пісні, Тепер розповім, як зустріли нас табірні нав’язувану проросійськими силами. Ця собачники. Коли підвезли колону до воріт, по розправа дуже схожа за цинізмом на ту, яку боках пригороджених колючим дротом, поліцаї свого часу вчинили над композитором і поставали обабіч – з крісами, палицями, співаком Володимиром Івасюком. шомполами. Нас виволікали і били, хто чим мав. Бортникове бажання боротися за А якщо в’язень падав, хапали за ноги і силоміць національні інтереси українців не могли укидали на територію табору. Перед ворітьми зламати ні польські тюрми, ні концтабір у текла по піску невинна кров. У зоні побачили Березі-Картузькій, де Федір Бортник опинився тисячі виснажених, змучених, зголоднілих в 1939 р. людей. Під слідством у Дубенській тюрмі Федір Тоді стояла дуже сонячна осіння погода. Не перебував до березня 1939-гo. Але 1 вересня пивши двоє діб, ми від спраги обімлівали, але 1939 р. польська поліція провела в Радивилові наглядачі навмисне води не давали, щоб 135


Береза-Картузька (нині м. Береза в Білорусі). Казарма адміністрації колишнього табору і пам`ятник його жертвам зламати нас не тільки морально, а й фізично. людей. Вони сповістили, що вночі наглядачі і Новачків загнали в одну із секцій казарми, де табірна адміністрація втекли; почали посередині стояли кари, і наказали виламувати двері, щоби ми вийшли на волю. вишикуватися довкруг них по два чоловіки, Годі й описати, яка нас радість огорнула, стати струнко й не перемовлятися. За нашою швидко зібралися в могутню колону і заспівали поведінкою через вічко в дверях стежив «Ще не вмерла Україна». [8]. поліцай. Не будучи знайомими, Йосип Павлюк Надвечір принесли по півлітра якоїсь пережив те ж саме, що й Федір Бортник. баланди і по 200 грамів хліба. Годині о десятій З Кобрина німецькі солдати направили дозволили лягти – хто в чому був зодягнутий. колону звільнених в’язнів до Бреста. Федір Другого дня настало справжнє пекло. Бортник став очевидцем, як 22 вересня 1939 р. Зігнавши з нар, наказали нам бігти бігцем під до Бреста вступила танкова бригада Червоної нагайками наглядачів справляти нужду над Армії. Того ж дня відбувся урочистий великим ровом. На те дали тільки хвилину, а імпровізований парад з нагоди передачі міста хто не встиг, збивали його до непритомності німцями радянській стороні. А наступного дня – не здатен був підвестися в колону. А нас інтерновані стали групами залишати табір. Чи ганяли з одного кінця табору в другий, раз у не першою такою групою були львів’яни, серед раз подаючи команду: «Впасти – встати», і яких Ф.Бортник побачив працівників так протягом кількох годин. Над нами курява літературного журналу «Вісник» Дмитра знялася, як туман. Ми вибивалися з сил, Донцова, Михайла Гікавого та інших. За ними підкошувалися ноги, але наші кати мовби вирушили й жителі Радивилова і взагалі всього чекали цього, щоб знову бити і глумитися. тодішнього Дубенського повіту [1]. Перепочити дозволили тільки на час обіду, і Повернувшись додому, де вже була нова харч був такий самий, як попереднього дня. А влада, Федір Бортник звернувся в Дубенський там – знову виснажлива, знушальна муштра. відділ освіти, і його направили в село Так продовжувалося кілька днів. Але потім Сестрятин недалеко від Радивилова завідувати стало чути вибухи – наближалися німці, і школою. Вчителів було мало, доводилося полякам стало не до нас. А 17 вересня ми, на працювати у дві зміни. До того ж треба було диво, прокинулися без побудки, самі, біля організовувати курси з ліквідації нашого бараку-казарми побачили цивільних безграмотності, а неграмотних налічувалося в 136

селі до 200 чоловік. Однак спокійно працювати революції 1917 р., дійшовши до чину штабс- не дало НКВС. На початку листопада 1939 р. капітана. Федора Бортника забрали в Дубно і, за його Проголошення самостійності України 22 словами, запропонували співпрацю, наче на січня 1918 р. сприйняв з ентузіазмом. Та прихід роль агентів не вистачало колишніх членів в Україну німецьких військ, які, до речі, КПЗУ, як-не-як, деякі з них активно бралися крокували й по Рівненщині, справив на виконувати найсумнівніші завдання. А М.Борового негативне враження. До того ж оскільки на співпрацю підбити Ф.Бортника не німецьке командування з багатьох питань не вдалося, то 24 грудня вночі в Сестрятині його могло знайти спільної мови з Центральною заарештували. Радою. 29 квітня 1918 р. не без участі австро- Того ж дня (чи тієї ж ночі) енкаведисти німецького командування колишній царський забрали в Радивилові лікаря Зайончковського генерал Скоропадський, усунувши від влади (пізніше був міністром охорони здоров’я ПНР), Центральну Раду, проголосив себе гетьманом Сергія Петлюка (жив у Бєларусі), Володимира України. Більшість народу сприйняла це як Зигмонта (загинув у ГУЛАГу), магістра права антидержавний, антиукраїнський акт, почалася Гриця Оборського (теж загинув у сталінському підготовка до збройного повстання проти концтаборі). Всіх, за винятком доктора гетьманату. Не відстав у тому і наш край. Зайончковського, звинувачували в причетності Організатором збройного відділу в до ОУН. Судило «особое совещание НКВД», а Радивилові та сусідніх селах став досвідчений що доказів вини не було, то давали такі статті і військовик Максим Боровий. Він спрямував строки: Федорові Бортнику – «СОЗ» свій відділ до Кременця, де засіло сильне («социально опасный элемент») – 8 років, гетьманське угруповання, та з боєм заволодів Петлюку – «АСА» («антисоветская агитация») містом. Не обійшлося, проте, без жертв. – 8 років і т. д. Дружин – Бортникову, Дев’ятеро вбитих привезли до Радивилова і в Оборського та інших – змушували зректися присутності великої кількості людей віддали своїх чоловіків (узяти розлучення), а оскільки землі. Федір Бортник, тоді 8-річний, живучи вони цього вчинити не хотіли, то 10 квітня 1940 неподалік кладовища, був на цьому похороні, р. їх вивезли до Казахстану. про що не раз згадував, розповідаючи мені про Масові арешти в Радивилові та районі своє життя. Могила дотепер збереглася, навіть точилися і в 1940 та 1941 р., до початку війни. у радянські роки на ній був насипний пагорб, Слід згадати, наприклад, Максима Борового, обкладений дерном, і стояв дерев’яний хрест. колишнього офіцера царської армії (1914- Нині на могилі – бетонний пам’ятник у вигляді 1917), полковника війська Української високого хрест а з аркою і гранітними Народної Республіки, одного з організаторів таблицями з відповідними написами. місцевого повст ання проти гетьмана Після завершення збройної операції на базі Скоропадського в 1918 р. Максима цього ж військового підрозділу було створено заарештували в 1940 р., у наступному він 1-й Волинський полк УНР. Максима Борового, загинув у ГУЛАГу. Реабілітований посмертно. за тодішнім звичаєм, обрали отаманом. Треба [7]. пам’ятати, що в ті часи велася шалена Федір Бортник досліджував його біографію, більшовицька агітація, і доволі скоро й адже свого часу став для нього взірцем Максима почали звинувачувати в тому, що він, українського патріота. як колишній офіцер царської армії, заводить Максим Михайлович Боровий народився дисципліну та старі порядки в полку. 1893 р. в селі Опарипсах, біля Радивилова. Порядку в ті часи розброду й хитань було Юнацькі літа припали на роки відродження повсюди дуже мало, тому командир, навчений української духовності у нашому краї, чому досвідом, не міг усе пустити на самоплив. Отож сприяла й діяльність письменника Модеста звернувся до окружної військової команди Левицького (1866-1932) і лікаря Пет ра (ОВК) в Золочів з проханням надіслати до Шепченка (1870-1931), які на початку ХХ ст. Радивилова підмогу з галичан, насамперед – жили й працювали в Радивилові. Тож не дивно, для охорони великих запасів продовольства та що Максим і вся його родина стали свідомими різного військового майна, що накопичилися українцями. тут у зв’язку з проходженням фронту в 1916- У 1911 р. М.Борового призвали на службу 1917 рр. в царську армію. Закінчивши навчання в У січні 1919 р. з Бродів до Радивилова офіцерському училищі, вже з перших днів прибула сотня Української Галицької Армії під світової війни Максим опинився на австро- проводом четаря Наливайка, з двома російському фронті, де служив до Лютневої скорострілами. Галичан зустріли з почестями 137

та гімном «Ще не вмерла Україна». Однак по- сподівань, Максим Боровий повернувся до більшовицьки настроєна частина вояків 1-го Радивилова, одружився з Ганною Павловою, Волинського полку вночі вчинила збройний зайнявся сільським го сподарством. З заколот і, роззброївши прибулих, змусила їх дружиною ростили сина Євгена (став доктором покинути місто. Змушений був податися до медичних наук, працював у Рівному, був Бродів і от аман Боровий зі своїми похований у Радивилові, але через кілька років прибічниками. перезахоронений на Личаківському цвинтарі у ОВК-Золочів, після першої невдалої спроби Львові). взяти під свій контроль Радивилів, а також Однією з перших жертв більшовицького загалом Дубенський та Кременецький повіти терору в Радивилові після приходу сюди (що було узгоджено з військовим міністром Червоної армії став Максим Боровий. Як УНР Олександром Шаповалом), вирішила свідчили довідки прокуратури та міністерства послати до Радивилова значно сильнішу внутрішніх справ колишнього СРСР, що ними військову групу – в складі трьох сотень користувався Федір Каленикович, М.Боровий стрільців, з повним бойовим забезпеченням, був заарештований 10 квітня 1940 р., «особым під командою досвідченого старшини УГА совещанием НКВД» засуджений до 8 років Петра Вовка. позбавлення волі. Стверджується, що помер 23 Прибувши до Бродів, той провів грудня 1941 р. від паралічу серця. «Сведениями розслідування причин невдачі сотні Наливайка, о точном месте захоронения Борового М.М., зустрівся і з отаманом Максимом Боровим. Ось как и иных узников, архив не располагает, – як згодом описав цю зустріч Петро Вовк у говориться у відповіді. – Братские могилы виявленій Федором Бортником статті «Волинь заключенных находятся в пос. Заболотный, під військовим зарядом галичан – 1919 p.», що пос. Ветлосян и других районах города. В була опублікована в багатьох номерах журналу настоящее время при въезде в город Ухту «Український скиталець» за 1922 р. (видавався обществом “Мемориал” установл ен у Чехословаччині): памятник». [7]. «Я зблизився до дверей гостиниці, щоби «Усе своє життя Максим Боровий пройшов почути те, що скаже головний герой цеї з великою любов’ю до України, чи то пригоди, отаман Боровий... Боровий, стрункий, захищаючи в боях її незалежність, чи високий мужчина, чорноволосий і з гарним «на знемагаючи за цю любов у таборах Комі АРСР, англійське» вусом, з орлиним носом, зраджував – писав Ф.Бортник у своїй статті для книги «Із (тобто являв собою) чоловіка упертого, криниці печалі» (Рівне, 1997). – Його могила енергійного і хитрого, хоч гарячковість, із якою загубилася серед безіменних захоронень у вічній осуджував своїх родимців, теперішніх мерзлоті». «бунтівників», казала догадуватись, що ця Так само визначальний вплив на Федора подія має не загальний, не партійний навіть, а Калениковича справив його старший брат Яків чисто особистий підклад...» [6]. Бортник (1895–1983). Важко погодитися з твердженням, що У період творення Української Народної справа заколоту мала суто особистий характер. Республіки він обрав своєю провісною зорею І ось тому підтвердження: після приходу дерзновенну ідею державності. І був їй вірний галичан до Радивилова вдруге ними зразу ж був упродовж усьо-го життя. Хоч і натерпівся за це заарештований один із більшовицьких немало лиха, але благородних переконань своїх заколотників – М.Стрельбицький, якого не зрадив. відправили до Кременця, а після слідства та Після закінчення Радивилівської народної суду там же розстріляли. школи і Кременецького реального училища Слід сказати, що Петру Вовкові після Яків Бортник по ступив у Київський з’ясування обставин заколоту таки вдалося університет святого Володимира, на фізико- взяти під свій контроль і Радивилів, і згадані математичний факультет. Було це в 1913 р. Та вже повіти – Дубенський та Кременецький, довго вчитися там не довелося: в липні 1914- забезпечити надійне проходження поїздів по го почалася Перша світова війна, загальні місцевій залізниці, що мало велике значення у настрої російської «патріотичної» молоді зносинах УНР із Галичиною. захопили і українця Якова, він залишає І все ж справи на фронтах – з поляками й університет і вступає в офіцерське училище. більшовиками – день у день погіршувалися. Улітку 1915 р. як молодший старшина 8-го Як відомо, починаючи з 1920 р., гренадерського Московського полку опинився західноукраїнські землі опинилися під на фронті в районі Бобруйська, де точилися польською окупацією. Переживши крах запеклі бої. Протистояв з товаришами ні- 138

м е ц ь - к и м Центральної Ради мусили відступити, багато з підрозділам. Діяв них загинуло. сміливо. Ст ав Наступний факт з біогра-фії Якова Бортника к а в а л е р о м – його участь у так званому «зимовому поході» Ге о р г і їв с ь ко г о в листопаді 1921 р. – під проводом Юрка хреста. В одній із Тютюнника. Бійці мали на меті підняти народ сутичок Якова на повстання проти більшовицького засилля, тяжко поранило, і однак належної підтримки здобути не вдалося. його відправили на У 1922 р. Яків повертається в Радивилів, лікування до гамуючи в собі важкі почуття поразки. Москви. До речі, в Допомагає батькам по го сподарству, тому санітарному включається у діяльність місцевої «Просвіти», поїзді серед котрою до її заборони польською владою санітарів була й керував його друг Данило Качурець. дочка царя Миколи У 1925 р. в Польщі проводився набір II – Тетяна. робітників на підприємства Франції; Яків Яків Бортник Після лазаретів виїздить до цієї країни. Заробляє на життя Яків повертається на передову. Війна збагачує випадковими справами, вивчає французьку його новими уявленнями про національні мову. Трудився в Парижі на заводі інтереси різних народів, в армії він електролічильників, у Ліоні – в будівельному знайомиться з багатьма українцями, а також із кар’єрі. Нарешті, вважає, що має достатньо людьми інших національностей, переймається змоги, аби продовжити навчання. Відвідує їх долями. Починає проявлятися інтерес до лекції в Сорбонні. Однак дуже швидко вивчення іноземних мов. До кінця життя з’ясовується, що треба думати все-таки не про непогано володів російською, польською, це, а про шматок хліба на життя. французькою, німецькою, ідиш, трохи чеською У 1927 р. Яків зміг приїхати у відпустку і сербською. додому, в Радивилів. А невдовзі у зв’язку з Після Лютневої революції 1917 р. свідомі економічною кризою міністерство праці українці під проводом офіцера Олександра Шаповала починають об’єднуватися, започатковують створення 1 (згодом переназваного як 3) Українського полку імені Богдана Хмельницького, відомого в історії як Богданівський полк. Він перебазувався до Києва і разом а іншими військовими формуваннями став опорою Центральної Ради в її творенні Української Народної Республіки. Яків Бортник – у гущі подій. Коли в січні 1919 року почався заколот більшовиків у Києві, підтриманий частиною працівників заводу «Арсенал», Яків з однополчанами брав активну участь у придушенні цього виступу проросійських сил. Ситуація склалася надзвичайно важка, адже в місті було чимало росіян, засліплених імперською пропагандою, вони з усіх сил захищали «єдіную і нєдєлімую» Росію, з багатьох вікон по богданівцях сипалися постріли. Два українських полки до того ж заявили про свій «нейтралітет» і в придушенні заколоту участі не брали. Але богданівці не розгубилися, в цій ситуації роль кожного свідомого вояка неабияк зростала. Яків Бортник пройшов справжню школу мужності, національного патріотизму. Під натиском більшовицьких військ на чолі з колишнім Могила Якова Бортника царським полковником Муравйовим захисники 139

Шахти Норильська Франції стало висилати з країни іноземних брата Федір Бортник довідався вже набагато робітників, тому й Бортника назад не впустило. пізніше. Знайти роботу в Радивилові також було Повернувся Яків, коли наш край окупували непросто, польська влада ст авилася до гітлерівці. У 1944-му, з приходом Червоної українців з упередженістю, вони при Армії, Бортнику вручили повістку. У бойових виробничих ускладненнях першими діях його 17-й окремий залізничний полк участі звільнялися, останніми приймалися до праці. не брав. Після демобілізації повернувся в Яків попросту зайнявся родинним промислом Червоноармійськ (Радивилів). І тут – бджільництвом. А ще захоплювався «компетентні органи» встановили, що в садівництвом. Це й зблизило з письменником біографії Якова була й боротьба за Петром Козланюком; на той час автором самостійність України. Почалися виданої в СРСР книжки оповідань «Хлопські неприємності, переслідування. Колишнього гаразди». Хоч переконання мали різні бійця Богданівського полку намагалися, що б (Козланюк у 1929 р. побував у Радянському то не було, скомпрометувати. Навіть порушили Союзі і цілковито піддався впливові проти нього кримінальну справу за комуністичної пропаганди), але це не заважало надуманими звинуваченнями. Але Яків приятелюванню. Петро часто заходив до Якова Бортник ніколи не цурався свого минулого, і Федора Бортників на вулицю Чиншову (нині свого брата Федора, який опинився в лабетах Комунальна). Коли в 1930 р. письменник ГУЛАГу. У патріотичному дусі виховав сина одружувався з радивилівською дівчиною Олега, який багато років присвятив Оленою Почаєвець-Білинською, Якова нафтовидобувній промисловості, був головним попросили бути за старшого дружбу. [4]. технологом Бориславського управління З приходом у наш край радянської влади бурових робіт, а нині живе в Радивилові. (1939 р.) почав учителювати, викладав У червні 1941 року, буквально за кілька днів математику й географію. Але часи настали до війни Німеччини з СРСР, у Радивилові і важкі. Були забрані енкаведистами й родичі районі прокотилася нова хвиля арештів. Якова, в тому числі брат Федір. Довідавшись Сталінські підручні забрали Володимира через знайомих, що сталіністи цікавляться і Бортника, Миколу Дучинського, Сергія його минулим, не став чекати арешту – втік у Шмигельського, Олександра Киричука, Іллю Польщу. А про подальші сторінки біографії Довгалюка, Миколу Шелеста, Захарія 140

Шелеста, Петра Шелеста, Анатолія Герегу, України мовби окрилило вже немолодого Григор’єва та інших, були серед репресованих інтелектуала. Бортник неодноразово виступав і дівчата. І майже всі загинули в надрах на науково-теоретичних конференціях у радянської імперії, загинули в 1941-1944 рр., Бродах, присвячених історії краю, його як про те написано в довідках про реабілітацію. повідомлення увійшли у випущені збірники. Декого з заарештованих розстріляли Листувався з літераторами, науковцями, працівники Дубенської тюрми, перед тим, як діячами української діаспори. Зокрема, про мали втікати від наступаючих німців. Там, його краєзнавчі інтереси та напрацювання зокрема, була страчена жителька Радивилова схвально відгукувалися письменник, доктор Ольга Кузьменко. філологічних наук Федір Погребенник (1929- У цьому відношенні Федору Бортнику 2001), доктор медичних наук Євген Боровий певною мірою пощастило – він уникнув (1925-2004), науковець і поет Василь Ящун розправи, адже опинився в одному з перших (1915-2001, жив у США). ешелонів, що повезли політв’язнів із Західної У листуванні виявився цікавим України на далекі шахти і рудники. Як співрозмовником для доктора історичних наук, «социально опасный элемент» він пройшов- дослідника Берестецької битви 1651 року Ігоря проїхав за маршрутом Дубно, Київ Свєшнікова (1915-1995). Вони поринали в (Лук’янівка), Миколаїв, Старобєльськ, спільні спогади, адже своє дитинство Ігор Красноярськ, Норильськ, з їх в’язницями й Свєшніков провів у Радивилові. В одному з таборами, приниженнями і знущаннями. У листів він писав: Норильску працював на шахтах, у тому числі «Є факти, імена, обличчя, що, покриті на підземних роботах. мохом і павутинням часу, ще живуть у нашій Строк ув’язнення закінчився рівно через пам’яті, але над кожним з них уже давно дев’ять років, 24 грудня 1947-гo. Через півроку поставлений хрест. З бігом часу кількість цих приїхала дружина. Знаючи з листів, що хрестів зростає у геометричній пропорції, і на колишні в’язні не можуть в Україні знайти старості років людина вже живе на роботу і засобів для існування, Федір суцільному великому цвинтарі. Коли інколи залишився працювати на вугільних шахтах доводиться пройтись по тому цвинтарі, серце Норильська, здобув освіту гірничого інженера- стискається від жалю за людьми, кого знав, геолога, оскільки відзначався нерядовим шанував, хто до тебе був добрим і в якійсь мірі інтелектом. вплинув на формування твоєї особистості. Але Реабілітований 1960 р. Отоді й з’явилася хрести німі, померлих видно, як в імлі, хоч так надія знайти застосування своїм знанням та хотілося б їх ще зустріти, поговорити на різні силам в Україні. Але в рідних місцях зустрів теми уже з сьогоднішніх дозрілих позицій... упередженість і недовіру з боку представників Боляче й коли усвідомлюєш собі, що, мабуть, комуністичної влади. З неабиякими ти останній, хто ще пам’ятає ту чи іншу труднощами відкупив колись людину і що ця, колись близька тобі, з часом і «експропрійовану» половину батьківської хати. Зайнявся садівництвом, дослідницькі ст атті став друкувати в спеціалізованих журналах. [10]. Лише з початком перебудови зрозумів, що недалеко той час, коли зможе всім розповісти правду про своїх мужніх товаришів- патріотів, про своє життя. Його публікації з’явилися в місцевій періодиці, у збірнику «Із криниці печалі», підготовленому обласною реда кц ій н о - в и д ав н и ч о ю колегією з випуску книг серії «Реабілітовані історією». Утвердження незалежності Могила Федора Бортника і його дружини Зінаїди в Радивилові 141

Червоноармійськ (Радивилів) 1960-х років. Фото Федора Бортника дуже дорога особа уже повністю закінчує своє року, на 92 році життя і похований на життя. Бо людина живе доти, доки живе кладовищі в Радивилові) не полишав Федір пам’ять про неї, а якщо після твоєї смерті уже Каленикович і захоплення юності – малярства, нікому її згадати, то вона остаточно помре. писав ікони. Деякі роботи художника Але є ще хтось, хто пам’ятає цих людей мого експонувалися в Бродах, Радивилові [9]. Брав дитинства! Ніколи не думав, що мені ще участь у зборах представників національно- доведеться побачити (хоч і на фотографії) демократичних організацій у Бродах і Петра Дмитровича Шепченка, Зінаїду Радивилові, у мітингах і маніфестаціях з нагоди Михайлівну, Лену, а також Дмитра Лукича вшанування пам’яті борців за незалежність Отченаша. Натомість Івана Микитовича України, писав статті і спогади для газет. До Гончарика я ніяк на цій фотографії не можу 100-річчя від дня народження Ф.Бортника впізнати – у моїй пам’яті він закарбувався великі статті присвятили йому радивилівська якось інакше» [10]. (Мова йде про фотографію, районна громадсько-політична газета «Прапор надіслану Федором Бортником). перемоги» та інтернет-видання До останніх днів (а помер він 11серпня 2002 «Радивилів.net». Джерела та література 1. Бортник Ф. Одержимість. // Прапор перемоги. – Радивилів, 28 серпня 1993. 2. Бортник Ф. «Пласт» у Радивилові. // Прапор перемоги. – Радивилів, 16 грудня 1995. 3. Бортник Ф. Тривожний місяць вересень. // Прапор перемоги. – Радивилів, 5 жовтня 1999. 4. Бортник Ф. Яків Бортник. // Прапор перемоги. – Радивилів, 11 квітня 2000. 5. Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник. Книга ІІ. Редактор Б.Зробок. – Броди, 1998. 6. Волинь під військовим зарядом галичан – 1919 p. // Український скиталець. – 1922. 7. Із криниці печалі. Збірник спогадів та документів. Серія книг «Реабілітовані історією». – Випуск 4. – Рівне: «Азалія», 1997. 8. Павлюк Йосип. Життя прожити – не поле перейти. Упорядник і редактор В.Ящук. – Рівне: «Азалія», 1995. 9. Ящук Володимир. Федір Бортник: У шалених вихорах епохи. // Інтернет-газета «Радивилів.net». – 7 квітня 2011. 10. Ящук Володимир. Радивилів. Краєзнавчі матеріали. – Рівне: «Волинські обереги», 2004. 142

Chkmark
Всё

понравилось?
Поделиться с друзьями

Отзывы